Осінній день Павло Мовчан

 

Осінній день

В блакитнім храмі дня,

де все доцільно-чинне,

небарвиться, линя

оздоблення рослинне;

і сиплеться тинька,

і пада позолота,

і пишнота зника,

мов увійшла скорбота, –

і де не запряде

очима – там розруха…

Лункий вільготний день

неначе себе слуха:

десь дерево дуднить,

хтось пакола рівняє…

і павутинки нить

вуста перетинає…

Собача гавкотня

з людськими голосами

торка склепіння дня

і шерхне під ногами.

І тіні від дерев

лягають всім на плечі

нестерпним тягарем

важкої холоднечі.

А ступиш лише крок –

коштовностей не стане,

карлючкою листок

в твою ступню устряне –

хоч кров’ю взолоти

гаї убогі й луки;

ген, люди, як хрести

стоять, розвівши руки…

І мідяний п’ятак

пішов давно на квити.

Гей, клене, ти жебрак, –

як будеш зиму жити?

Павло Мовчан

Каждый листик -восхищение!

Вызывает удивление:

Сколько красок сочетается!

И окраска получается

Всех оттенков и расцветок.

Так прекрасна ветка эта!

Осень в веточке одной

Весь талант раскрыла свой

Воробйова І.В.

Гарного дня!
Бережіть себе і родину.
#myphoto #Ukraine